Поштова адреса: вул. Віталія Матусевича,11,

м. Кривий Ріг, 50027, Україна

Телефон: (056) 409-06-06;Факс: (0564) 74-51-98

Приймальна комісія  (056) 409-61-26

www.knu.edu.ua

ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЛЮДЯМ ТА НАУЦІ. Пам’яті проф. Е.С.Гузова

Уже рік як пішов з життя викладач кафедри «Автоматизованих електромеханічних систем в промисловості та транспорті» кандидат технічних наук, професор Едуард Семенович Гузов.

Здається, почнеться новий світловий день і його лабораторія наповниться лагідною посмішкою, шумом від працюючих механізмів. Навіть спеціалісту важко часом оцінити все те, що він встиг (!) сконструювати, виготовити та врешті-решт запустити в промислову практику.

Едуард Семенович завжди пишався тим, що на науково-практичну стежку його вивели справжні корифеї криворізької технічної науки – представники всесвітньо відомої наукової школи – Г. Малахов, Г. Татур, В. Базуткін, Л. Трубецков, І. Бегагоєн, С. Замицький, Е. Файнштейн. Його вчителі-наставники пишалися б своїм вихованцем.

Родом Едуард Гузов з Білорусії, з мальовничого міста Речиця. Там тихим помахом крил мир і спокій лелека береже, і немає жодної стріхи, де б цей птах гнізда не звив. Таких, як Е. Гузов, народжених у 1938 (1 серпня), називали «дітьми війни». Едуард на фронті батька втратив. Старший з Гузових кілька разів у битвах кров пролив, нагороди мав. Поліг на території Польщі, там і похований. Мати сама виховала двох синів. Обидва рід свій прославили.

1955 року Едуард Гузов одержав атестат про середню освіту, випадково дізнався про Криворізький гірничорудний інститут. Успішно склав іспити, тому спокійно підійшов до списків зарахованих, провів очима й на серці потеплішало, можна матері телеграму послати: «Я студент, вивчатиму гірничу електромеханіку».

Викладачі одразу зрозуміли, що Едуард Гузов може стати науковцем. І не помилилися. Диплом з відзнакою вирішив долю талановитого юнака. Між тим спершу він підкорився долі й поїхав з дружиною-криворожанкою до Кадіївки на Донбас. Там молодий спеціаліст пройшов свої виробничі університети. Починав на вугільній шахті електромеханіком дільниці, а закінчив енергетиком шахти. Той виробничий досвід дуже згодився Едуарду Семеновичу в подальшій науковій діяльності. Він вже знав, де потрібні його технічні новації. Дуже захотілося займатися наукою. Такої можливості в Кадіївці не було. Дружина порадила разом повернутися до Кривого Рогу. Тим більше що у КГРІ Едуарду Семеновичу запропонували посаду співробітника науково-дослідного сектора.

 

Друзі-колеги. Зліва направо: Е. Гузов, В. Мусарський, В. Пурін, М. Чайко, М. Будніков (1978 рік)

При захисті кандидатської дисертації в 1968 році в Гузова практично не було опонентів по темі автоматизації виробництва. 1971 року Едуарда Семеновича обрали доцентом по кафедрі електрифікації гірничих підприємств. Кілька разів доценту Гузову пропонували очолити кафедру. Вчений-практик постійно відмовлявся: його захоплювали все нові й нові наукові ідеї.

Едуард Семенович легко сходився з виробничниками, уважно вислуховував їх технічні проблеми. І цей пошук його захоплював, учений шукав способи ті проблеми розв’язати. Йому навіть не було часу засісти за докторську дисертацію. Кілька разів ректор КГРІ академік Г. Малахов викликав доцента Е. Гузова на дружній «килим», наполегливо радив колезі, а не підлеглому, взятися за другу, більш авторитетну дисертацію. А Гузов тим часом розривався поміж шахтами Кривбасу, Нікопольським марганцевим басейном, Казахстаном, Росією, лабораторією та лекційними аудиторіями КГРІ.

Більша частина наукових досліджень Гузова Е.С. присвячена питанням підвищення ефективності тягових електромеханічних систем рудничних електровозів.

Справжнє наукове визнання прийшло до кандидата технічних наук, доцента Едуарда Гузова 1969 року. Тоді він нарешті втілив у практику ідею з розробки систем телекерування шахтними електровозами під час вантажно-розвантажувальних робіт. Цю систему не тільки в нашому басейні визнали, впровадили у виробництво на різних споріднених підприємствах колишнього Союзу, в тому числі на шахтах по видобутку бокситів (м. Сєвєроуральськ, Росія), копальнях Джезказгана й низці інших підприємств. Новаціями криворіжця зацікавилися шведські фірми «АSЕА» та «СКАНІЯ», які використали ідеї Гузова Е.С. для своїх розробок.

 

Під час досліджень тягової електромеханічної системи електровозу нового зразка К-14А, в розробці якого брав активну участь Е.С. Гузов (шахта «Родіна» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», 2014 рік)

В останні роки свого житті Едуард Семенович активно займався проблемами підвищення електроенерго-ефективності вітчизняних залізорудних підприємств. Плодами його досліджень стали модернізовані системи електропостачання таких залізорудних підприємств, як ПАТ «ПівнГЗК», ПАТ «ЦГЗК», ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». На рахунку професора Е.С. Гузова більше 200 наукових праць, кілька підручників, навчальних посібників та монографій.

Людиною, вченим, інтелектуалом пам’ятають і будуть пам’ятати професора Гузова Е.С. всі ті, кого він учив, з ким хоч раз спілкувався. Про таких людей, як Едуард Семенович, говорив поет: «Пророков нет в отечестве моем, а вот теперь ушла и совесть». Ось кого втратила наука, Криворізький національний університет, всі містяни. Світла пам’ять тобі, Едуарде Семеновичу. Твоє життя – взірець для живих. Поки будуть битися наші серця, будемо сумувати з приводу тяжкої втрати.

 

 

 

 

 

 

 

Єдина Країна! Единая Страна!